У Двора Артуса в Gdańsku в середу ввечері (5 серпня) одночасно відбулися дві акції з протилежними поглядами на міграцію та толерантність. На сходах будівлі відбувся мовчазний протест «Nie dla nienawiści. Tak dla solidarności», а в кількох метрах від нього зібралися з протилежним посилом представники організації Młodzież Wszechpolska.
Акцію солідарності організували через теракт у Берліні 25 липня, коли автомобіль в’їхав у натовп учасників ЛГБТ-прайду. Внаслідок загинула жінка, десятки людей отримали поранення, а нападника застрелила поліція наступного дня.
Організатори заявили про підтримку жертв нападу, а також усіх, хто в Польщі стикається з проявами расизму, ксенофобії та гомофобії.
Представник партії Nowa Lewica Ципріан Мжиглуд заявив, що зростання антимігрантських настроїв пов'язане з посиленням впливу крайніх правих і поширенням їхньої риторики. За його словами, ліві не повинні підлаштовуватися під популістські настрої, навіть якщо це призводить до політичних втрат
Пауліна Хендрисяк відзначила, що випадки агресії на польських вулицях відбуваються регулярно, а приводом для нападів часто стають національність або акцент людини
Кшиштоф Косек заявив, що проблему ускладнює відсутність реальної відповідальності за мову ненависті. В якості прикладу він навів справу Гжегожа Брауна і підкреслив, що країні необхідні більш жорсткі закони, що передбачають покарання за подібні висловлювання
Одночасно поруч з акцією Nowa Lewica відбулася контракція Młodzieży Wszechpolskiej. Її організатор Томаш Хласта назвав захід відповіддю на демонстрацію. Він виступив проти масової міграції та заявив, що європейські країни повинні зберігати культурну та етнічну однорідність.
Томаш Хласта при цьому зробив виняток для українців
«Це, безумовно, європейці, люди, близькі нам за культурою. Те, що ми приймаємо їх тут, — це форма допомоги, оскільки Україна перебуває у стані війни. Але саме тому потрібно спонукати і заохочувати українців повертатися на батьківщину, щоб вони брали участь у її відновленні та захисті»
Підсумовуючи, Хласта заявив, що різноманіття і толерантність, про які говорили представники лівих, він вважає безвихідним шляхом, тоді як етнічну однорідність — бажаною моделлю для сучасної Європи.
