Про те, що два роки тому Сергій (ім’я змінено) незаконно в’їхав до Польщі, він дізнався випадково цієї весни. Польські прикордонники зняли його з автобуса на прикордонному переході «Брест — Тересполь». В результаті білорус отримав три місяці умовного терміну за порушення, про яке не підозрював. Говорить, ще легко відбувся: могло світити кілька років. Як так вийшло, білорус розповів MOST.
У 2023 році Сергій отримав польську візу і влаштувався водієм-міжнародником у фірму з Ченстохови. На початку 2024 року, коли термін дії першої візи підходив до кінця, роботодавець видав йому нове робоче запрошення — декларацію про доручення роботи іноземцю. З цим документом Сергій подав заяву на візу в польське консульство в одному з обласних центрів Білорусі.
Здавалося, все йде за планом, але якраз тоді з’ясувалося, що у транспортної компанії, де він працював, виникли фінансові труднощі. Вона збанкрутувала через кілька місяців після того, як видала Сергію запрошення.
Дізнавшись про проблеми, білорус став шукати нове місце роботи. Знайшов транспортну компанію, куди його готові були взяти далекобійником. Ще одну візу він робити не став — в’їхав до Польщі за візою, отриманою для роботи у попереднього наймача. Але в нову фірму влаштувався офіційно: роботодавець отримав окреме дозволення на його працевлаштування.
Маючи на руках трудовий договір і знаючи, що з нього сплачуються всі податки і соціальні внески, Сергій подав документи на польський ВНЖ. Правда, так його і не дождався — в кінці 2025 року знайшов нову роботу в Латвії, теж у сфері міжнародних перевезень. Всього у другій польській компанії він пропрацював близько півтора років.
«Знімають з автобуса і кажуть, що я повинен з’явитися в Ченстохову»
Зараз у паспорті чоловіка стоїть латвійська віза. Весною цього року з нею він автобусом їхав до Польщі. Але на кордоні його чекав неприємний сюрприз.
— В Тересполі мене знімають з автобуса і кажуть, що я повинен з’явитися в відділення Стражі граничної (Прикордонної служби Польщі. — Прим. ред.) в Ченстохові, — описує події співрозмовник. Саме тоді він дізнався, що до його в’їзду в Польщу два роки тому є питання.
В місто, де раніше працював, Сергій поїхав з усіма документами: попередніми трудовими договорами, довідками про сплату страхових внесків, податковими деклараціями — хотів пояснити, що трудився легально і порушувати закон не збирався. Але інспектор пояснив, що, хоча робота була офіційною, в Польщу він в’їхав з порушенням закону.
В протоколі контролю легальності перебування Сергія в Польщі написано, що в 2024 році він ввів консула в оману: надав декларацію про доручення роботи в компанії, знаючи, що цей документ був виданий виключно для отримання візи, «оскільки роботодавець не мав наміру його працевлаштовувати, а він сам не мав наміру приступати до роботи, зазначеної в документі». Відповідно, і візу отримав безпідставно.
«Потім, використовуючи вказану візу, обманним шляхом, діючи спільно з іншими особами, оформлювавшими і передававшими цей документ, і всупереч вимогам закону перетнув державний кордон Республіки Польща в пункті пропуску „Тересполь — Брест“», — йдеться в протоколі.
Сергія допитували одразу по двом справам. Спочатку як свідка — по справі про торгівлю запрошеннями, потім як підозрюваного — по справі про незаконне перетинання кордону. У другому випадку він сам визнав провину, щоб покарання було мінімальним.
В результаті чоловік отримав три місяці умовного терміну з відстрочкою покарання на рік. Говорить, якби упирався, могло світити від трьох до восьми років.
«Латвійська віза мене врятувала»
Оскільки у Сергія була дійсна латвійська віза, процедуру депортації прикордонники не запускали, але видали йому припис негайно виїхати на територію Латвії.
— Ця віза мене врятувала. Мені пояснили, що якби я отримав у Польщі карту побиту (вид на проживання. — Прим. ред.), то її б анулювали, тому що в момент подачі документів я знаходився в Польщі нелегально. І була б депортація.
В такому положенні опинився не тільки Сергій. Він знає ще одного білоруса, який отримав запрошення в тій же фірмі, яка потім збанкрутувала.
Зміна роботодавця після приїзду в Польщу — практика нерідка. Але Сергій припускає, що саме його колишній роботодавець привернув увагу перевіряючих, тому що незадовго до закриття компанія видала багато запрошень, але нікого з співробітників так і не працевлаштувала.
